Основні зміни реформування виконавчого провадження

Що змінилося в процедурі виконавчого провадження?

 

5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" та Закон України  «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон № 2506а), покликаних створити ефективну систему примусового виконання судових рішень та рішень інших органів.

 Розглянемо основні зміни, які відбулися прийнятими законопроектами.

 

1.Запроваджено інститут приватних виконавців

Найважливіший і найбільш революційний крок став введення інституту приватних виконавців. Закон № 2506а вперше надає право на примусове виконання судових рішень та рішень інших органів не тільки органам державної виконавчої служби, а й приватним виконавцям.

Приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня (відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про вищу освіту" другим рівнем вищої освіти є магістерський рівень), володіє державною мовою , має стаж роботи у сфері права після отримання відповідного диплома не менше двох років і склав кваліфікаційний іспит.

Для організації складання кваліфікаційного іспиту, прийняття рішення про видачу посвідчення приватного виконавця створюється спеціальна Кваліфікаційна комісія, яка складається з дев'яти членів, по чотири з яких призначаються Міністерством юстиції України та з'їздом приватних виконавців України, один член призначається Радою суддів України.

Дані про всіх приватних виконавців, які отримують відповідні посвідчення, вносяться в Єдиний реєстр приватних виконавців, адміністрування якого здійснює Міністерство юстиції України.

Закон обмежує повноваження приватного виконавця щодо виконання певного виду рішення. Зокрема, приватні виконавці не мають права виконувати такі рішення:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та  Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Контроль за діяльністю приватних виконавців здійснює Дисциплінарна комісія, має право залучати приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності. Підстави для залучення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, факт заняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця, розголошення професійної таємниці та т.п.

 

2. Визначено випадки, в яких виконавці не можуть виконувати рішення

Новелою Закону № 2507А є також встановлення обмежень щодо можливості примусового виконання рішень в деяких випадках. Зокрема, Законом визначено, що державні і приватні виконавці не можуть виконувати рішення, якщо:

  1. боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи , пов’язані з ним особи.

2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;

3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;

4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

 Також чинним Законом визначено, що у разі, якщо державний виконавець ,експерт, спеціаліст, суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їхніми представниками або іншими особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або якщо є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.

За наявності підстав для відводу державний виконавець, експерт, спеціаліст, суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, перекладач зобов’язані заявити самовідвід. З тих самих підстав відвід таким особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

 

3.Збільшено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання

Згідно з чинною редакцією Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Нагадаємо, що до 05.10.2016 року (коли діяла попередня редакція Закону України "Про виконавче провадження") строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становив 1 рік.

 

4.Визначено додаткові механізми взаємодії виконавців з державними органами, нотаріусами та надані доступи виконавцям до державних баз даних і реєстрів.

 Під час виконання судових рішень виконавці взаємодіють з нотаріусами,органами державної реєстрації, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та органами Національної поліції України.

 Зокрема, в разі звернення боржника, відомості про якого внесені до Єдиного реєстру боржників, до нотаріуса або державного реєстратора для відчуження майна і при відсутності інформації щодо накладення арешту на його майно, нотаріус або державний реєстратор повідомляє орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про такі дії боржника і відповідає відмовою в здійсненні реєстраційних дій. Після повідомлення виконавець зобов'язаний накласти арешт на майно боржника.

Залучення для здійснення виконавчих дій працівників поліції проводиться по вмотивованій постанові виконавця, яка відправляється керівнику територіального органу поліції за місцем здійснення відповідних виконавчих дій.

При цьому в залученні поліції для здійснення виконавчих дій може бути відмовлено лише на підставах залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки та порядку або масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій або інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Крім того, встановлено, що при виконанні рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи і кошти, в тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, в тому числі електронний.

 

5.Врегульовано порядок внесення та розмір обов'язкового авансового внеску.

З набранням чинності Закону України «Про виконавче провадження» авансування витрат є обов'язковим і повинно здійснюватися свідомо під час подання заяви про примусове виконання рішення.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

У разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб’єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов’язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов’язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

 

 6.Посилено відповідальність боржника за невиконання рішення немайнового характеру.

 У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

  У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

  Проаналізувавши основні зміни реформування виконавчого провадження, можна зробити висновок, що  реформи виконавчого провадження поліпшать систему примусового виконання рішень, обмежить можливості недобросовісних боржників по ухиленню від виконання рішень та сприятимуть створенню конкурентного ринку виконання рішень.

 

 

Головний державний виконавець

Відділу примусового виконання рішень

Управління державної виконавчої служби

Головного територіального управління юстиції

у Запорізькій області області

Фесенко Ю.В.