Правила етичної поведінки

 

           У нашому сьогоденні правила етичної поведінки так чи інакше існують у багатьох сферах особливо це стосується професійної діяльності (лікарі, педагоги, журналісти, депутати, судді тощо). Відповідні етичні кодекси зустрічаються в бізнесі, у військових та у сфері торгівлі. Адже все частіше у професійній діяльності осіб виникають моральні колізії, які неможливо вирішити спираючись лише на професійний досвід і знання. Більше того, позбавлене моральних критеріїв, цінностей та устоїв професійне захоплення може бути небезпечним, як для самої людини, так і для її оточення та суспільства загалом. Тому наявність у багатьох сферах нашого професійного життя етики поведінки є зовсім не зайвим додатком, а інколи й важливою необхідністю.

           Саме в цих сферах діяльності виникає особливо велика залежність однієї людини від іншої, а результати професійної діяльності можуть мати доленосне значення для інших. Зазвичай це професії у яких «об’єктом дій» виступають самі люди, відбувається вторгнення у їх повсякденне життя, а інколи і внутрішній світ, чи, наприклад, в період  критичних життєвих ситуацій.  Відповідно до працюючих, які займаються такими видами діяльності, суспільство висуває не тільки вимоги загальної моралі, але і специфічні моральні вимоги. При цьому, здебільшого саме у таких професіях моральні показники їх представників безпосередньо вказують і на рівень їх професійності, а відповідно і довіри до їх дій оточуючих.

          І саме такою сферою діяльності, зокрема, є державна служба.

          Загальні принципи, норми та вимоги до правил етичної поведінки державних службовців визначені, зокрема, Законом України «Про державну службу», Законом України «Про запобігання корупції» та загальними правилами етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженими наказом Національного агентства з питань державної служби від 05.08.2016 № 158, які містять не лише  узагальнені стандарти етичної поведінки, якими зобов’язані користуватись державні службовці під час виконання своїх посадових обов’язків, а й підстави та порядок притягнення до відповідальності осіб за їх порушення.

         Як і будь-які аналогічні правила етичної поведінки моральні норми та оціночні уявлення державних службовців є не лише показником інтересів соціальних груп та суспільства загалом, а й основою їх поведінки, яку в звичайному житті ми з Вами називаємо загальноприйнятою. Це один із способів зведення індивідуального до соціального, що в подальшому формується у конкретний тип поведінки усього суспільства чи його окремої групи.

          При цьому для представників «цієї соціальної групи» (в даному випадку державних службовців) їх етична поведінка, передусім, немає бути простим звуком. Вони мають бути зацікавлені у суспільній довірі, високій якості своєї діяльності, а зростає вона саме тоді, коли до такої діяльності застосовуються високі стандарти у тому числі  і щодо етичної правил поведінки. А  державний службовець – особа, на яку суспільством покладається величезна довіра щодо використання свого службового становища виключно для виконання своїх посадових обов’язків і законних доручень керівників, хоча з іншого боку саме ця служба може бути джерелом широких можливостей державних службовців для зловживань, з метою унеможливлення яких і необхідний контроль. Отже ідучи на державну службу, працівник робить свідомий вибір і погоджується  на «деякі обмеження» як у публічній, так і у приватній діяльності. При чому, варто завжди пам’ятати, чим вище посада, тим таких обмежень Ви матимете більше, а  за їх порушення очікуватиме передбачена чинним законодавством відповідальність.

         Грунтуючись на нормах чинного законодавства, до яких безумовно увійшли і загальноприйняті норми моралі нашого суспільства, загальні правила етичної поведінки державного службовця спрямовані на зміцнення авторитету державної служби, репутації державних службовців, а також на забезпечення інформування громадян про норми поведінки державних службовців стосовно них.

         При прийнятті на державну службу майбутній державний службовець має обов’язково ознайомитись як із обмеженнями щодо нього, передбаченими чинним законодавством так і із загальними правилами етичної поведінки із додаванням відмітки про такі ознайомлення до його особової справи державного службовця. А дотримання державними службовцями вимог загальних правил етичної поведінки враховується під час проведення щорічного оцінювання їх службової діяльності.

         Поведінка державних службовців має забезпечувати довіру суспільства до державної служби. Керівники ж державних органів чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання повідомлення про порушення цих загальних правил етичної поведінки  в межах своєї компетенції відповідно до законодавства зобов'язані вжити заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також поінформувати спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.

          Мабуть найвідомішим правилом етичної поведінки державного службовця є те, що державні службовці при виконанні посадових обов’язків повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України. Однак вони також не повинні забувати, що повинні сумлінно, компетентно,  вчасно, результативно і відповідально виконувати свої посадові обов’язки,  проявляти ініціативу, а також не допускати зловживань та не ефективного використання наданих йому ресурсів, ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії та рішення, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об’єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

           Державний службовець також зобов’язаний виконувати свої посадові обов’язки чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди чи переконання, приватні інтереси чи особисте ставлення до будь-яких осіб,  без надання будь-яких переваг та прихильностей до окремих фізичних  чи юридичних осіб, громадських і релігійних організацій, з повагою ставитися до державних символів України, використовувати державну мову, поважати приватне життя інших осіб.

          Крім того, за загальним правилом, державні службовці не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов’язків.

          Отже, своєю поведінкою кожен державний службовець має шанувати народні звичаї та національні традиції, дбати про авторитет державної служби, про позитивну репутацію державних органів, що включає дотримання ним правил етикету, належного зовнішнього вигляду, забезпечення високої якості роботи, встановленого службового розпорядку.

          Більш того державні службовці поза державною службою не повинні допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам держави або місцевого самоврядування чи негативно вплинути на його репутацію як державного службовця.    

          І навіть якщо поведінка державного службовця фактично не порушує норм етичної поведінки, йому слід уникати будь-яких дій, що можуть бути розцінені як порушення етичних норм.

          Підводячи підсумок, хотілося б зазначити, що у будь-якому випадку всі ми незалежно від нашого статусу у суспільстві, перш за все, звичайні люди і давайте завжди будемо ними залишатись дотримуючись загально прийнятої етики поведінки по відношенню один до одного кожного дня, години, хвилини,  у будь-яких життєвих, навіть найскладніших, ситуаціях, що у загальному підсумку сприятиме розвитку нашого суспільства, підвищенню взаємоповаги та покрашенню взаєморозуміння між усіма його соціальними групами та окремими особами, загальному доброту та злагоді у нашій з Вами країні.

 

 

 

Головний спеціаліст з питань 

запобігання і   виявлення   корупції

Головного територіального управління

юстиції у Запорізькій області                                                       Н.З.Славова